Не лише фалунський червоний – кольори фасадів скандинавських будинків та їхнє значення
Матеріальний стан власника, рід його занять, а також місце проживання – саме від цих чинників залежали кольори традиційних норвезьких будинків.
Традиційно збудовані з поздовжніх дощок і з характерними дахами (крутими, аби легше зсувався сніг), норвезькі будинки найбільше відрізняються один від одного за кольорами. При цьому кожен з них має своє значення. Яке ж саме?
Червоний будинок
Зазвичай він належав рибалці, оскільки червона фарба була найдешевшою. Спочатку її виготовляли переважно з крові й жиру риб та інших поширених у місцевості тварин, але не тільки. Часто пігмент походив з мідного рудника в м. Фалун, Швеція, який нині вже не діє. Звідси й характерний темно-бордовий або, як називають інші, цегляно-червоний відтінок, який донині називають фалунським червоним. Перші згадки про цю фарбу датовано ще XVI століттям, а саме 1573 роком. Незважаючи на плин часу, вона залишається популярною й донині завдяки своїм властивостям імпрегнування деревини.
Червона фарба повинна була ще звіддалік, наслідуючи величні готичні собори, свідчити про заможність власника – так стверджують одні перекази, а от інші наголошують на тому, що таке фарбування будинку мало служити доказом сплати податків.
Жовтий та оранжевий будинки
У таких мешкали насамперед ремісники, заможні торговці та дрібні буржуа. Вони могли дозволити собі дорожчу фарбу, яку отримували, зокрема, з охри й тріскового жиру. З часом до цих кольорів звернулися й нащадки дворян, головно коли червоний став повсюдним. Це був один зі способів знову виділитися.
Білий будинок
«Його хазяїн має гроші», – раніше вважали скандинави. А все тому, що біла фарба була однією з найдорожчих: щоб отримати її, потрібно було додавати цинкові білила. Однак нерідко цим кольором користувалися й інші, при цьому білим фарбували лише передню стіну, а інші – червоним.
Цегляні будинки почали з’являтися в Норвегії лише в 1970-ті роки. Доти зводили майже виключно дерев'яні будівлі, які при цьому мали бути «koselig», тобто затишними, повними світла й тепла. Останнім часом вони знову стали популярними. Часто будинки з’єднують один з одним, утворюючи довгу прибережну смугу (при цьому стежать, щоб зберігався єдиний стиль і колір; сам проект до початку будівництва повинен отримати схвалення сусідів). Такі будинки навіть мають власну назву – на Лофотенських островах їх називають норвезьким терміном «rorbuer».
Галерея:
