Колір у проектуванні – вибір кольорів

ВИБІР КОЛЬОРІВ

Будівлю сприймають як своєрідний тривимірний образ. Стіни і дахи архітектурних об’єктів створюють у цьому образі кольорові площини, композиція яких може бути гармонійною або хаотичною, залежно від їхнього розміру, форми й орієнтації в просторі. На вибір певної палітри барв для архітектурного об'єкта впливають різні фактори: колір і клімат регіону, навколишнє оточення і сусідні будівлі, розмір і тип проекту, функції об’єкта, його стиль, форма, масштаб, матеріал, використаний для спорудження, а також роль, яку повинен виконувати колір, економічні передумови – час і капіталовкладення, передбачені на реалізацію проекту; індивідуальні смаки інвестора і проектанта, а також панівна колористична мода. На позитивне сприйняття певної композиції кольорів в архітектурі впливатимуть також знання спостерігача, його вподобання, а також звички, що залежать від культурного тла і традицій регіону.

• КЛІМАТ І КОЛІР РЕГІОНУ – «колір місця», або ж регіональний колір, залежить від багатьох факторів, як-от: відмінностей у вегетації рослин, кольорів землі й неба, доступних у цій місцевості будівельних матеріалів, традицій та культурного підґрунтя. Він тісно пов'язаний з кліматом. Наприклад, чисті, яскраві кольори мають гарний вигляд під сліпучим сонцем, однак у помірному кліматі були б занадто крикливими. Дослідження показують, що в регіонах або культурах, де для об’єктів цього типу в минулому вибирали певні кольори, найімовірніше, саме їм віддаватимуть перевагу і надалі.
• МІСЦЕ РОЗТАШУВАННЯ – результати досліджень стверджують, що позитивний характер відносин між кольором об'єкта та його оточенням має вагоміше значення, ніж вплив самого кольору; колір повинен вписуватися в навколишнє середовище так, щоб не стати невиразним, а з іншого боку – не бути занадто агресивним, що можуть трактувати як неправильний і непродуманий вибір колористики. Кольори об'єктів, розташованих у щільній міській забудові, потрібно підбирати з урахуванням комбінацій, використаних на сусідніх фасадах, а будівлі, зведені на відкритій місцевості, повинні гармоніювати з барвами природи і кольором регіону.
• СТИЛЬ – вирішальним фактором для позитивного сприйняття колористичної композиції архітектурного об'єкта є також її «відповідність» певному архітектурному стилю. Колірну комбінацію, придатну для одного типу об'єкта, можуть негативно сприймати у випадку іншого, відмінного за стилем. Для будинків у традиційному стилі найкраще вибрати м’яку колористику на основі пастельних відтінків, використовуючи монохромну композицію з різницею яскравості та/або насиченості кольорів. Своєю чергою, для сучасних будинків, форма яких базується на простих геометричних фігурах, колористика може бути більш контрастною та динамічною. Окремо розглядають історичні споруди, колористика яких повинна опиратися на історичні джерела.
• ФОРМА – колір може зробити форму об’єкта виразнішою або непомітнішою. Може об’єднати окремі частини об’єкта, оптично «збиваючи» їх в єдиний масив, або ж розділити його на частини відповідно до формального та конструкційного поділу чи всупереч йому. За допомогою відповідної комбінації кольорів можна, наприклад, зробити будинок візуально нижчим або приховати вибрані елементи. 
• МАТЕРІАЛ – кольори архітектури тісно пов’язані з матеріалом. Інтенсивні кольори набувають особливого блиску на матеріалах із гладкою, лискучою поверхнею, як-от: емаль, кольорове скло, глазур, клінкер або пластик. Натомість матова, грубозерниста або волокниста фактура (штукатурка, цегла-сирець, бетон, грубо оброблений камінь) краще гармонує з менш насиченими кольорами – наближеними до відтінків, що трапляються у природі.
• ФУНКЦІЯ БУДИНКУ ТА ЙОГО ЧАСТИН – зауважимо, що в окремих будівлях певні колірні комбінації є доречними, бо вони відповідають функції та формі цього об'єкта або його частини. Набір кольорів буде одним для житлових будинків односімейного та багатосімейного типу, іншим – для споруд громадського призначення, а ще іншим – для представницьких будівель. Так само окремі елементи будинку, як-от фасад, дах чи столярні вироби, мають певну обмежену, характерну для своїх функцій кольорову гаму.
• УПОДОБАННЯ КОЛЬОРІВ – як свідчать дослідження і спостереження, у Польщі для фасадів житлових будинків використовують переважно кольори, пов’язані з натуральними матеріалами: сірі, що нагадують забарвлення каменю, жовті та коричневі, які асоціюються з деревиною, червоні й оранжеві, що походять від глини. Найрідше обирають кольори, які майже не трапляються в природі – відтінки від синьо-зеленого до синьо-фіолетового.

Щодо дахового покриття, то тут перевагу віддають темним, матовим кольорам – найчастіше відтінкам, наближеним до червоного та коричневого, що узгоджується з давньою традицією використання керамічної черепиці в багатьох регіонах Польщі та Європи. В регіонах, де в минулому було поширене покриття дахів ґонтом (наприклад, у гірській місцевості), нині віддають перевагу відтінкам з групи темно-сірих кольорів, навіть чорному. У Польщі не існує традиції дахів зеленого і синього кольорів, тому їх обирають нечасто.

КОЛОРИСТИЧНІ ЕЛЕМЕНТИ БУДІВЛІ

Фасад будинку, насамперед фронтальна частина, є його своєрідною візиткою, а отже, й найважливішим елементом формування колористики будівлі. Вплив на якість фасаду, окрім його естетичних якостей, має також функціональність. Від фасадних матеріалів нині вимагають не лише довговічності кольору, а й стійкості до механічних пошкоджень, атмосферних опадів, біологічної корозії, забруднень повітря тощо. Штукатурки і фасадні фарби є сьогодні незамінним засобом формування фасаду. Вони не тільки захищають від шкідливого впливу атмосферних факторів – передусім температури, світла і вологи, а й завдяки різноманітній фактурі й широкій палітрі кольорів створюють потужні можливості для оформлення фасаду. Зазвичай обирають два-три кольори, один з яких, що домінує, призначено для покриття найбільшої частини фасаду, а інші мають доповнювальний характер. На роль панівного найкраще обрати світлий, пастельний колір, який буде легше гармонізувати з іншими елементами об’єкта та навколишнім середовищем, особливо на відкритій місцевості та в передмістях. Теплі, світлі й насичені кольори найприємніші для ока, їх найкраще сприймають. Світлі барви фасаду додатково оберігають будинок від перегрівання, візуально викликають відчуття чистоти і прохолоди, а на практиці, відбиваючи світло, створюють природний бар’єр між нагрітим повітрям та приміщеннями об’єкта. Темні, насичені кольори штукатурки не рекомендовано використовувати в нашому кліматі на площі, більшій ніж 10% поверхні фасаду, у зв’язку з підвищеним поглинанням сонячного світла, що призводить до несприятливих термічних напружень у шарах теплоізоляції. Перш ніж прийняти остаточне рішення про вибір кольору, варто пофарбувати у вибраний відтінок фрагмент фасаду, щоб оцінити кінцевий візуальний ефект. Зазвичай на фасаді обраний колір здається світлішим, аніж на зразку, причому світлі кольори стають білішими, а темні – насиченішими.

На колір впливає також фактура штукатурки – загалом, що більше зерно, то темнішим здаватиметься колір.

На вибір кольору фасаду впливають також інші елементи будівлі. Насамперед це дах, покриття якого, виконане на початковій стадії будівництва, часто визначає подальший вибір колористики. Наприклад, до класичного цегляно-червоного даху складно підібрати холодне забарвлення. Також покриття зеленого або синього кольорів обмежує кількість гармонійних відтінків для стін. Найбільше можливостей для різних, навіть контрастних комбінацій, дає покриття графітового, чорного або сірого кольору. До забарвлення дахового покриття повинні пасувати кольори ринв, водостічних труб і козирків. Окрім ідеально підібраного відтінку, матимуть гарний вигляд також водостоки на тон темніші від кольору покриття (наприклад, коричневі ринви до цегляно-червоного даху) або повністю контрастні (білі ринви до темного дахового покриття). Підшивка звисів даху та дерев’яні елементи покрівлі, що виходять за периметри стін, формують площину стику між дахом і фасадом, тому їхній колір вимагає гармонізації з обома цими елементами. Цього дозволяють досягнути наявні в широкій колірній палітрі імпрегнати, лаки і бейци для деревини, які додатково виконують захисні функції. Так само колір вікон і дверей слід вибирати з урахуванням майбутнього забарвлення фасаду. Часто на фасаді бувають затінювальні елементи: віконниці, жалюзі, маркізи тощо. Їхні кольори можуть і збігатися із забарвленням фасаду та столярних виробів, і контрастувати – це становитиме цікавий декоративний акцент.

Нерідко на фасадах застосовують також різні види облицювання з пористих матеріалів (як-от клінкер, цегла, камінь, деревина) або гладкі фасадні плити. У цьому разі варто обмежити колірну гаму штукатурок або фарб одним, максимум двома відтінками, які гармонують з кольорами облицювання. Для цоколя будівлі з практичних міркувань часто підбирають відтінок, темніший від кольору фасаду – це підкреслює масив будівлі. Своєю чергою, світлий цоколь з темнішим фасадом створюватиме враження піднесення будинку над землею та легкості конструкції. Оскільки цоколь унаслідок контакту з поверхнею землі зазнає впливу вологи, рекомендовано використовувати для нього спеціальні матеріали, як-от мозаїчні штукатурки чи кам'яне облицювання. Візуальне доповнення колористичної композиції будинку становлять також кольори прилеглих до нього терас, сходів, доріжок і під'їздів. Залежно від застосованого поєднання кольорів і матеріалів, можна виділити кілька типів архітектурних колористичних композицій:

• ПРИРОДНА КОЛОРИСТИКА

– елегантна і тепла колористика, заснована головно на кольорах натуральних матеріалів (як-от деревина, цегла і камінь), доповнена штукатурками різних відтінків – здебільшого теплими кольорами низької або середньої насиченості з родини жовтих й оранжевих. Цей тип колористики фактично завжди сприймають позитивно, з огляду на тісні зв'язки з традиціями місцевості та візуальну інтеграцію з ландшафтом.

• ГАРМОНІЙНА КОЛОРИСТИКА

– пом’якшена колористика, у якій на стінах переважають світлі, пастельні барви – відтінки білого та сірого, а на дахах – темні тони червоного, чорного, сірого і коричневого. У цьому колористичному типі часто трапляється обрамлення вікон, а також віконниці в кольорах, що контрастують з фасадом. Особливий підтип – ахроматична колористика, яка виникла на основі білого, сірого і чорного кольорів. Це сучасне популярне кольоросполучення, особливо для будівель адміністративного та комерційного призначення.

• КОНТРАСТНА колористика

– колористика, в якій для стін об'єктів підбирають кольори з високою насиченістю, що виділяють об'єкт з навколишнього середовища. Тут можна виокремити два види. Динамічна (експресивна) колористика становить невід'ємну частину архітектурної концепції, викликає сильні, переважно позитивні, емоції і створює у просторі цікавий колірний акцент. Набір кольорів тут часто інтегрується з формою й архітектурним поділом об'єкта. Характерною є також увага до деталей, колір яких часто відіграє головну роль у сприйнятті цілого. Яскрава колористика виникає в результаті непрофесійного підбору кольору при бажанні отримати потужний образний ефект. Негативні відчуття виникають здебільшого через відсутність гармонії кольорів або надмірну агресивність та інтенсивність колірних комбінацій.

Протягом століть підхід до застосування кольору в архітектурі неодноразово змінювався. У різні періоди історії домінували відмінні функції кольору.

• Древні цивілізації (Єгипет, Індія, Китай) – колір виконував символічні функції, пов’язані з релігією, містикою та культурою.
• Антична Греція і Рим – хоча колірна палітра не змінилася, колір використовували з дотриманням суворіших правил: на основі запланованої композиції з урахуванням форми й конструкції будівлі.
• Середньовіччя – колір виконував символічно-містичні, а також практично-інформаційні функції; мав насамперед вражати, представляти могутність і велич Бога.
• Класицизм (Ренесанс) – здебільшого колір матеріалів, відмова від нанесеного кольору та позбавлення його будь-якого символічного й емоційного значення.
• Бароко і рококо –поява ілюзорного живопису.
• XIX століття (сецесія) – відродження кольору, колір декоративний, орнаментальний; діяльність імпресіоністів; революційні теорії кольору у світі науки – Юнг (1803 р.) і Гете (1810 р.); фарбувальні пігменти.
• XX століття (20-ті роки, експресіонізм, супрематизм, неопластицизм)переважно на території Німеччини – діяльність Бруно Таута і Ернста Мая; «Баухаус» і «Де Стейл» – білизна стін і чисті кольори деталей.
• XX століття (модернізм ) – «Білі архітектори»; Ле Корбюзьє
• XX століття (постмодернізм) – відродження кольору – спроби повернути йому символічне значення.
• Сучасність – початок XXI століття:
  - вільний колір, залежно від індивідуальних уподобань творця-архітектора;
  - контрольований колір (колористичні стратегії і стандарти, безпечні кольори тощо);
  - безпечна колористика – полегшує безперебійне обслуговування виробничих ліній, а також чітку ідентифікацію окремих елементів;
  - віртуальний колір – медіфасади.

Нині архітектурна колористика не є питанням ідеології, радше індивідуальним вибором архітектора-творця. Немає привілейованих чи неприйнятних кольорів та їхніх поєднань. Колір тепер є інструментом для формування простору – динамічним і змінним компонентом, що належить як простору, так і структурі будинку, становлячи сполучну ланку і водночас кордон між цими елементами. 

Автор: Юстина Тарайко-Ковальська