Найпоширеніші помилки при утепленні будинку (частина друга)

Продовжуємо тему помилок при утепленні пінопластом. Цього разу йтиметься про недоліки в укладанні ізоляційних плит.

Неправильне перев’язування плит

Стандартний розмір пінопластових плит становить 50×100 см. Їх потрібно укладати зі зміщенням швів, як цеглини в стіні. Тому монтуємо їх знизу догори, горизонтальними рядами заввишки 50 см, зі зміщенням наступних шарів на половину довжини плити. Важливо пам'ятати про заходження плит одна на одну на кутах. У такий спосіб запобігаємо утворенню довгих вертикальних щілин. Крім того, у смузі завширшки близько 1 м плити потрібно міцніше закріплювати механічно, тому що там найвідчутніші напруження та дія вітру. Кількість дюбелів зазвичай збільшується від 4 до 8 шт./м². Самі краї зміцнюємо спеціальними профілями та/або сіткою.

Навколо отворів

Навколо віконних і дверних отворів теплоізоляційна система переривається. Дуже важливо, щоб вертикальні та горизонтальні з'єднання плит не збігалися з краями отворів. У таких місцях у стіні завжди існує концентрація напружень. У разі неправильного розташування теплоізоляції вони переносяться на зовнішню штукатурку, яка починає тріскатися саме вздовж лінії напружень. Кутові плити слід вирізати у формі літери «Г», як показано на малюнку.

Крім того, теплоізоляційний матеріал біля отворів не слід нарізати надто вузькими смугами – щонайменше 25 см. Найкраще на край дати довшу плиту, а вузьку смугу розмістити ближче до центру стіни, де напруження і дія вітру набагато менші. Ділянка навколо отворів також вимагає густішого дюбелювання, як і кути будівлі. Краї слід зміцнити спеціальними кутовими профілями та додатковими смугами сітки. Це запобігає механічним пошкодженням.

Незаповнені щілини

Навіть при правильному укладанні між плитами можуть утворюватися кількаміліметрові щілини:що більш нерівна основа або менш ретельно прирізані плити, то ширші проміжки. Тим паче не слід використовувати вищерблених і надламаних плит. Їх після прирізки і вирівнювання краще застосувати в нетипових місцях. Більші щілини заповнюють тонкими смужками пінопласту і піною низького розширення, рідше самою піною. Щілини не можна заповнювати клеєм, адже тоді вони стануть термічними містками! Такий клей може походити як з верхнього армованого шару, так і з нижнього шару, який кріпить плиту до стіни. Іноді саме його надлишок, витиснутий на боки під час приклеювання, перешкоджає щільному підсуванню плит. Тому надлишок клею слід видаляти шпателем після приклеювання кожної плити.

Використання фрезованих плит (тобто зі ступінчатими краями) часто не вирішує проблеми загалом і має стільки ж противників, як і прихильників. Зокрема, на нерівній основі фрезований край принаймні частково закриває місце поєднання плит, але це не означає, що стик є щільним. Водночас фрезований край не дозволяє використати піну чи смужки пінопласту.

Особливого клопоту завдають усілякі нестандартні форми, які потребують покриття теплоізоляцією: еркери у формі багатокутників, кути стін, що сходяться під кутом, відмінним від 90°. Ідеально прирізати плити там майже ніколи не вдається, і шви потрібно ущільнювати.

На рисунку:
Сітка зі скловолокна
мін. 20 см
мін. 35 см
Сітка для зміцнення кутів отворів
Напуск на відкоси