Будівлю сприймають як своєрідний тривимірний образ. Стіни і дахи архітектурних об’єктів створюють у цьому образі кольорові площини, композиція яких може бути гармонійною або хаотичною, залежно від їхнього розміру, форми й орієнтації в просторі. На вибір певної палітри барв для архітектурного об'єкта впливають різні фактори: колір і клімат регіону, навколишнє оточення і сусідні будівлі, розмір і тип проекту, функції об’єкта, його стиль, форма, масштаб, матеріал, використаний для спорудження, а також роль, яку повинен виконувати колір, економічні передумови – час і капіталовкладення, передбачені на реалізацію проекту; індивідуальні смаки інвестора і проектанта, а також панівна колористична мода. На позитивне сприйняття певної композиції кольорів в архітектурі впливатимуть також знання спостерігача, його вподобання, а також звички, що залежать від культурного тла і традицій регіону.
Щодо дахового покриття, то тут перевагу віддають темним, матовим кольорам – найчастіше відтінкам, наближеним до червоного та коричневого, що узгоджується з давньою традицією використання керамічної черепиці в багатьох регіонах Польщі та Європи. В регіонах, де в минулому було поширене покриття дахів ґонтом (наприклад, у гірській місцевості), нині віддають перевагу відтінкам з групи темно-сірих кольорів, навіть чорному. У Польщі не існує традиції дахів зеленого і синього кольорів, тому їх обирають нечасто.
Фасад будинку, насамперед фронтальна частина, є його своєрідною візиткою, а отже, й найважливішим елементом формування колористики будівлі. Вплив на якість фасаду, окрім його естетичних якостей, має також функціональність. Від фасадних матеріалів нині вимагають не лише довговічності кольору, а й стійкості до механічних пошкоджень, атмосферних опадів, біологічної корозії, забруднень повітря тощо. Штукатурки і фасадні фарби є сьогодні незамінним засобом формування фасаду. Вони не тільки захищають від шкідливого впливу атмосферних факторів – передусім температури, світла і вологи, а й завдяки різноманітній фактурі й широкій палітрі кольорів створюють потужні можливості для оформлення фасаду. Зазвичай обирають два-три кольори, один з яких, що домінує, призначено для покриття найбільшої частини фасаду, а інші мають доповнювальний характер. На роль панівного найкраще обрати світлий, пастельний колір, який буде легше гармонізувати з іншими елементами об’єкта та навколишнім середовищем, особливо на відкритій місцевості та в передмістях. Теплі, світлі й насичені кольори найприємніші для ока, їх найкраще сприймають. Світлі барви фасаду додатково оберігають будинок від перегрівання, візуально викликають відчуття чистоти і прохолоди, а на практиці, відбиваючи світло, створюють природний бар’єр між нагрітим повітрям та приміщеннями об’єкта. Темні, насичені кольори штукатурки не рекомендовано використовувати в нашому кліматі на площі, більшій ніж 10% поверхні фасаду, у зв’язку з підвищеним поглинанням сонячного світла, що призводить до несприятливих термічних напружень у шарах теплоізоляції. Перш ніж прийняти остаточне рішення про вибір кольору, варто пофарбувати у вибраний відтінок фрагмент фасаду, щоб оцінити кінцевий візуальний ефект. Зазвичай на фасаді обраний колір здається світлішим, аніж на зразку, причому світлі кольори стають білішими, а темні – насиченішими.
На колір впливає також фактура штукатурки – загалом, що більше зерно, то темнішим здаватиметься колір.
На вибір кольору фасаду впливають також інші елементи будівлі. Насамперед це дах, покриття якого, виконане на початковій стадії будівництва, часто визначає подальший вибір колористики. Наприклад, до класичного цегляно-червоного даху складно підібрати холодне забарвлення. Також покриття зеленого або синього кольорів обмежує кількість гармонійних відтінків для стін. Найбільше можливостей для різних, навіть контрастних комбінацій, дає покриття графітового, чорного або сірого кольору. До забарвлення дахового покриття повинні пасувати кольори ринв, водостічних труб і козирків. Окрім ідеально підібраного відтінку, матимуть гарний вигляд також водостоки на тон темніші від кольору покриття (наприклад, коричневі ринви до цегляно-червоного даху) або повністю контрастні (білі ринви до темного дахового покриття). Підшивка звисів даху та дерев’яні елементи покрівлі, що виходять за периметри стін, формують площину стику між дахом і фасадом, тому їхній колір вимагає гармонізації з обома цими елементами. Цього дозволяють досягнути наявні в широкій колірній палітрі імпрегнати, лаки і бейци для деревини, які додатково виконують захисні функції. Так само колір вікон і дверей слід вибирати з урахуванням майбутнього забарвлення фасаду. Часто на фасаді бувають затінювальні елементи: віконниці, жалюзі, маркізи тощо. Їхні кольори можуть і збігатися із забарвленням фасаду та столярних виробів, і контрастувати – це становитиме цікавий декоративний акцент.
Нерідко на фасадах застосовують також різні види облицювання з пористих матеріалів (як-от клінкер, цегла, камінь, деревина) або гладкі фасадні плити. У цьому разі варто обмежити колірну гаму штукатурок або фарб одним, максимум двома відтінками, які гармонують з кольорами облицювання. Для цоколя будівлі з практичних міркувань часто підбирають відтінок, темніший від кольору фасаду – це підкреслює масив будівлі. Своєю чергою, світлий цоколь з темнішим фасадом створюватиме враження піднесення будинку над землею та легкості конструкції. Оскільки цоколь унаслідок контакту з поверхнею землі зазнає впливу вологи, рекомендовано використовувати для нього спеціальні матеріали, як-от мозаїчні штукатурки чи кам'яне облицювання. Візуальне доповнення колористичної композиції будинку становлять також кольори прилеглих до нього терас, сходів, доріжок і під'їздів. Залежно від застосованого поєднання кольорів і матеріалів, можна виділити кілька типів архітектурних колористичних композицій:
– елегантна і тепла колористика, заснована головно на кольорах натуральних матеріалів (як-от деревина, цегла і камінь), доповнена штукатурками різних відтінків – здебільшого теплими кольорами низької або середньої насиченості з родини жовтих й оранжевих. Цей тип колористики фактично завжди сприймають позитивно, з огляду на тісні зв'язки з традиціями місцевості та візуальну інтеграцію з ландшафтом.
– пом’якшена колористика, у якій на стінах переважають світлі, пастельні барви – відтінки білого та сірого, а на дахах – темні тони червоного, чорного, сірого і коричневого. У цьому колористичному типі часто трапляється обрамлення вікон, а також віконниці в кольорах, що контрастують з фасадом. Особливий підтип – ахроматична колористика, яка виникла на основі білого, сірого і чорного кольорів. Це сучасне популярне кольоросполучення, особливо для будівель адміністративного та комерційного призначення.
– колористика, в якій для стін об'єктів підбирають кольори з високою насиченістю, що виділяють об'єкт з навколишнього середовища. Тут можна виокремити два види. Динамічна (експресивна) колористика становить невід'ємну частину архітектурної концепції, викликає сильні, переважно позитивні, емоції і створює у просторі цікавий колірний акцент. Набір кольорів тут часто інтегрується з формою й архітектурним поділом об'єкта. Характерною є також увага до деталей, колір яких часто відіграє головну роль у сприйнятті цілого. Яскрава колористика виникає в результаті непрофесійного підбору кольору при бажанні отримати потужний образний ефект. Негативні відчуття виникають здебільшого через відсутність гармонії кольорів або надмірну агресивність та інтенсивність колірних комбінацій.
Протягом століть підхід до застосування кольору в архітектурі неодноразово змінювався. У різні періоди історії домінували відмінні функції кольору.
Нині архітектурна колористика не є питанням ідеології, радше індивідуальним вибором архітектора-творця. Немає привілейованих чи неприйнятних кольорів та їхніх поєднань. Колір тепер є інструментом для формування простору – динамічним і змінним компонентом, що належить як простору, так і структурі будинку, становлячи сполучну ланку і водночас кордон між цими елементами.
Автор: Юстина Тарайко-Ковальська